“Поезія – це насамперед музика”
Малларме
“Реп – це насамперед поезія”
Грюндиг
Чорні райони Нью-Йорка пам‘ятають поетичні вечірки 70-х, де міські лірики декламували, кожний у своєму стилі, вуличні вірші. Безкомпромісна відвертість цієї поезії, що виражає свій протест із гротескною агресією й ненормативною лексикою, убивала всяку надію авторів на публікацію де-небудь подібних добутків. Це був п‘яний лемент до повстання, що доносився з андеграунда, з останнього соціального щабля. Ця лірика, ця філософія, цей склад мислення й стали згодом невід‘ємною частиною сучасної культури, іменованої не інакше, як ХІП-ХОП. І сьогодні багато МС, крім музичних альбомів, випускають збірники своїх віршів. Це не випадково, адже РЕП – це насамперед поезія! Основна риса даної поезії – це її бунтарський дух, прагнення змінити життя, непримиренність до гнилих підвалин суспільства, що закостеніло. У такий спосіб РЕП, як поезія, є на нинішній момент самим прогресивним по своїй динаміці проявом літератури сучасності. У той же час ця поезія є природнім продовженням літературної спадщини минулої епохи. Тому вираження “писати тексти для репу”, представляється мені абсурдним, тому що в цьому випадку геть-чисто пропадає будь-який зміст творчості. Писати можна тільки, коли ти почуваєш гнів і серцевий біль, коли фрази пасуться в мозку, як сльози в очах або як невмотивований істеричний сміх у ковтку. РЕП повинен бути бунтом, РЕП повинен бути гідним продовженням спадщини бунтарів минулих сторіч, таких як Джорж Байрон, Артур Рембо, Володимир Маяковський. У свою чергу бунт – це прапор агресії, який тримає в руках любов до людей і жаль до їхніх нещасть. У Репе необхідно піднімати всі безсторонні сторони людства – гниючу мораль, убогість, кримінал, війни, наркоманію і так далі. Проаналізую “творчість” метрів вітчизняної попси, і ти виявиш, що це “творчість” на перевірку лише неїстівна словесна каша. І як не була б ця каша мелодійної, вона залишиться кашею, тому що зв‘язок цієї псевдопоезії з навколишньої нас реальністю така ж, як зв‘язок між живою людиною й трупом. Я не говорю, що РЕП повинен поховати ілюзії, зовсім немає. Але він не повинен бути витаннями мажорного ідеалізму й мінорного декадансу. РЕП повинен керуватися фантазією ідейної, тобто пошуком шляхів для зміни цього міста, країни, світу!!!
Грюндиг (Раби Лампи)